19 листопада виповнюється тисяча днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Тисяча днів героїчної кривавої боротьби українського народу з переважаючими силами ворожої держави.
До цієї трагічної дати пропонуємо переглянути світлини, зроблені у перші місяці повномасштабної війни, які розповідають про діяльність Національного музею космонавтики у цей надзвичайно складний для усіх нас час.
Початок повномасштабної війни на деякий час перервав звичну діяльність музею. Через відсутність бомбосховища понад рік музей не мав змоги приймати відвідувачів. Головною задачею для музейників на той час стала хоча б часткова евакуація експонатів, що й було зроблено власними силами.
Оговтавшись від пережитого шоку перших днів війни, співробітники музею розпочали пошук можливостей для існування у новій реальності.
Від початку війни Житомир як тилове місто став прихистком для тисяч вимушених переселенців. Тому спершу музейники звернули увагу на найбільш вразливу категорію – дітей, які пережили величезний стрес через військові дії.
На безпечних локаціях ми організовували інтерактивні заходи для малечі з метою розважити, відволікти від непростих проблем сьогодення і, звісно, передати нові знання про Космос та космічні дослідження. На наших заняттях діти грали в ігри,знайомилися з музейним роботом, складали«космічні» пазли, робили макети ракет, дізнавалися про цікаві факти з астрономії та космонавтики.
Згодом до своїх заходів нам вдалося долучити й дорослу аудиторію, а також студентів, музейну та культурну спільноту міста.
Надійними партнерами для музею на той час стали дитячі та юнацькі бібліотеки міста, Житомирський обласний центр дитячої та юнацької творчості, Центр соціального захисту населення, Житомирська обласна організація УТОГ, освітньо-культурний простір «Гончаренко центр», туристична агенція «Патріот», які з готовністю надавали власні приміщення та технічні засоби для проведення заходів.
Згадуючи ці перші місяці війни, хочеться висловити щиру вдячність усім друзям і партнерам за підтримку і співпрацю, і, звісно, подякувати нашим мужнім захисникам за можливість, незважаючи на війну, жити і працювати в Україні. Віримо у нашу Перемогу і схиляємо голови перед пам’яттю полеглих у війні за свободу та незалежність України.
