Вимірювальний підсилювач (ламповий 1964 р.) для налагодження каналів ЧМ зв’язку, використовувався в програмі «Союз-Аполлон».
15 липня 1975 року з космодрому Байконур о 15 годині 20 хвилин стартував космічний корабель «Союз-19» з космонавтами Олексієм Леоновим та Валерієм Кубасовим на борту. Через сім з половиною годин з мису Канаверел був запущений космічний корабель «Аполон-18» з астронавтами Томасом Стаффордом, Венсом Брандом і Дональдом Слейтоном. За словами Олексія Леонова, ідея спільного космічного польоту виникла у президента США Річарда Ніксона. Він поділився думкою з радянським прем’єром Олексієм Косигіним. До обговорення підключились директор НАСА Джеймс Флетчер та президент АН СРСР Мстислав Келдиш. Крім політичного значення, у програми була технічна мета. Космічні польоти відбувались досить часто, але в аварійній ситуаціі кораблі різних країн не могли надати один одному допомогу. Тому завданням проекту була розробка та випробування стикувальних систем та адаптація радіозв’язку. Після успішно проведеного стикування, екіпажи чотири рази відвідували один одного, обмінялися прапорами та сувенірами і провели прес-конференцію. Спільний політ тривав 43 години 54 хвилини.
Цей прилад музею презентував Центр космічних досліджень та зв’язку Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України (м. Золочів, Львівська область). Деталі