8 травня 2020 р. виповнюється 70 років з дня народження Ольги Андріївни Копил, директора Музею космонавтики ім. С.П. Корольова (1987-2011 рр.), заслуженого працівника культури, кандидата історичних наук, кавалера ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня.
Майже чверть століття Ольга Андріївна очолювала Музей. Їй довелося опинитися на зломі традиційної парадигми музею за ідеологічними стандартами та знайти новий шлях його розвитку як відкритого комунікаційного простору.
Системне мислення, сміливі рішення, наполегливість у досягненні цілей поєднувалися з надзвичайною м’якістю та щирістю натури цієї надзвичайної жінки. Залишаючись в душі відчайдушним романтиком, Ольга Андріївна зуміла впоратися з усіма перешкодами, які стояли на шляху створення музею нового типу з світоглядною концепцією добра, краси та філософії «Спільної Справи». В ній уживалися талант науковця та душа мрійниці, що захоплено сприймає творчі експерименти та підтримує культурний діалог. Їй належить перше дисертаційне дослідження з історії відомого сьогодні в усьому світі, а тоді – суворо засекреченого КБ «Південне», і завдяки їй в музеї стали традиційними і здобули свій неповторний імідж музичні та філософські вечори.
Музей став для Ольги Андріївни не лише улюбленою роботою, місцем, де реалізоввалися ідеї, плани і мрії, але й Всесвітом, де її душа жила і сповнювалася гармонією та відчуттям єдності мікро та макрокосмосу.
Ольга Андріївна мріяла про національний музей космонавтики і могла залучити до втілення цієї ідеї як досвідчених конструкторів та вчених, так і талановитих митців, художників та музикантів. Так утворювалося і зростало товариство друзів музею, серед яких є видатні вчені і відомі конструктори, освітяни, діячі культури і мистецтв, колеги-музейники з багатьох країн світу, представники самих різноманітних професій. Сьогодні – це наше найцінніше надбання, джерело нашої підтримки.
Про щирий доброзичливий характер Ольги Андріївни ходили легенди. Вона знаходила в своїй широкій душі любов до кожної людини і не вміла ненавидіти. Такою ми пам’ятаємо Ольгу Андріївну Копил.
Ми згадуємо її кожного разу, дивлячись у зоряне небо…
