Пароль: «Азимут»

Золочів. Невеличке, охайне та по-домашньому затишне містечко районного значення на заході нашої країни. Площа – 11,64 км2 , кількість жителів – 24 152. Серед місцевих пам’яток, які варто неодмінно відвідати – Золочівський замок початку 17 століття. Але є у Золочіва своя технологічна «родзинка» – і це Центр космічних досліджень та зв’язку Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, розташований на північ від міста поблизу селища Сасів.
Саме сюди, у найпотужніший в Україні пункт прийому та обробки інформації, ми відправилися у відрядження напередодні Всесвітнього тижня космосу у відповідь на люб’язне запрошення наших давніх партнерів та друзів. Тож з’ясовуватимемо разом, як супутники впливають на наше життя!
Коротка довідкова інформація: Центр заснований у 1974 році з метою організації прямих урядових каналів зв’язку та міжнародних телекомунікацій через супутники міжнародної системи «Інтелсат» у рамках програми міжнародного співробітництва «Союз-Аполлон». Починаючи з 1975 року Центр космічного зв’язку в Золочеві забезпечував роботу міжнародних каналів зв’язку та телебачення СРСР, Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Східної Німеччини та інших країн.

Місцеві жителі називають це місце «Азимутом». Як і чому виникла ця назва невідомо, але просимо водія доставити нас саме на «Азимут».
Просто так без попередньої домовленості та перепустки потрапити до центру неможливо, адже він пильно охороняється. І навіть сучасні технології (дрони) безсилі дістатися за паркан. Адже порушника все одно помітять і спіймають. Але приємно те, що сьогодні центр не є повністю закритою та недоступною установою. Тут гостинно приймають екскурсійні групи, науковців та спеціалістів, проводять конференції, міжнародні в тому числі, а також здійснюють дитячі мрії!

 

 Нас зустрічають начальник Центру космічних досліджень та зв’язку полковник Віктор Ожінський, його заступник підполковник Володимир Власенко та начальник групи космічного зв’язку майор Олександр Салівончик. Разом з ними дізнаватимемося, чим живе сьогодні центр.

 

 

 

 Основу технічного обладнання центру у Золочеві складають дві потужні антени, які з’явилися іще за радянських часів. Антена КТНА-200 діапазону С діаметром 25 метрів запрацювала у 1975р. у рамках програми спільного експериментального пілотованого польоту радянського космічного корабля «Союз-19» та американського космічного корабля «Аполлон», відомої як «рукостискання у космосі».

 

 

 

 Антена забезпечувала телефонний зв’язок (включаючи урядовий) із іншими країнами Атлантичного та Індійського регіонів через супутники Intelsat.

 

 

 

 

 

 

 І хоча свого часу антена використовувалась як наземна станція, спочатку такі антени встановлювались на науково-дослідних судах «Космонавт Юрій Гагарін», «Академік Сергій Корольов», «Космонавт Володимир Комаров». На борту таких суден перебувала Оперативна група Центру управління польотами і, в разі необхідності, технічні можливості судна дозволяли взяти на себе функції Центру управління польотами космічних апаратів.

Вага 25-метрової антени складає 290 т. І всю цю масу витримують сфери, на які вона спирається. Поруч – домкрати, якими можна вирівняти антену по горизонталі. Підйомна маса кожного – 150 т.

 Найвища точка антени, на яку нам дозволено піднятися за умови неуклінного дотримання всіх інструкцій розташована на висоті 50 м. Це вище, ніж ракета-носій “Восток” (38,2м), але майже удвічі нижче, ніж “Сатурн-5” (110,6м).

 

 

 Найбільша антена MARK-4B, що має діаметр 32 метри – це розробка японської компанії NEC та приклад міжнародної співпраці вітчизняних спеціалістів. Призначення антени – зв’язок зі східними регіонами через космічну систему Intelsat (Австралія, Індія та інші країни).

 

 

 

 Будівля, на якій встановлена MARK-4B, побудована та здана у експлуатацію у 1986 році. Про це свідчить напис при вході. З появою оптичного волокна та трансатлантичного кабелю потреба у станції відпала, і її на деякий час законсервували. Друге життя станції надала ідея модернізації та перетворення її на радіотелескоп РТ-32.

 

 

 Стійка керування антеною є суто українською розробкою. Тут є 2 сервоприводи: по азимуту та по місцю, тобто щоб антена могла рухатися навколо своєї осі та підніматися вгору або опускатися. Стійка дозволяє передати на комп’ютер інформацію про положення антени, про струми та похибки.

 

 

 

 Антенна система дозволяє приймати інформацію з будь-якого космічного апарату, залежно від цілей. Вся інформація, що є важливою для життя, здоров’я людей та планети має бути у відкритому доступі. Цією інформацією необхідно обмінюватися. Контролюється випробування ядерної зброї, виведення зброї в космос, забруднення атмосфери. Дощі, блискавки, пожежі, екологія -можна дізнатися про все, що завгодно. Навіть прийняти сигнал від позаземної цивілізації! Але спеціалісти центру розповідають, що вірогідність зловити такий сигнал – це по-суті щасливий збіг обставин. Адже передаюча та приймаюча антени повинні бути обернені одна до одної, а передача та прийом сигналу мають відбуватися у певний період часу. Вся подібна інформація передається Президенту.

 Зараз радіотелескоп у стадії створення. Спостереження небесних об’єктів ведеться у радіодіапазоні та визначається правильність наведення антени на ці об’єкти. Потім різними математичними методами вибудовується матриця похибок. Далі ця матриця вводиться у систему. На даний час перевіряється наскільки точна ця матриця похибок.
Найважливішим результатом цієї роботи стала сертифікація програм центром малих планет та визнання їх найкращими. Прийомники C- та K-діапазонів зараз шукають відповідь на питання звідки взялося життя у Всесвіті, як з’явився білок і як виробляються різні елементи. За допомогою телескопу спеціалісти центру змогли побачити такі елементи як водень, воду, метанол в туманності W-3.

Практична цінність такої роботи для України полягає в тому, що на даний момент створюється унікальний телескоп.

 Таких у світі одиниці. Він вже зараз може одночасно працювати у 2-х діапазонах, а незабаром у 3-х. Тобто телескоп може слухати і дивитися космос одночасно у 3 діапазонах, не перемикаючись. Хоча закордонні колеги стверджували про те, що це неможливо. Завдяки такій особливості можна отримувати велику кількість інформації та робити більш точні висновки.

 

 

 

 У 2019 році Центр космічних досліджень та зв’язку став учасником проекту «Здійсни мрію» каналу 1+1. Звідси до планетарної системи TRAPPIST-1, розташованої на відстані 39,13 світлових років у сузір’і Водолія, яка за припущеннями вчених може містити життя, відправився унікальний сигнал, що складався із 100 тисяч найзаповітнішіх дитячих мрій, зображених у малюнках, які упродовж 2 років збиралися по всій Україні. По-суті проект став ґрунтовною науково-дослідною роботою, яка тривала 4 місяці та дозволила відкрила можливості та потенціал центру.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *