Після Другої світової війни союзникам, перш за все США, дісталася багата спадщина від ракетобудівників Третього Рейху – ракети великої дальності. А поява в арсеналах країн СРСР та США ядерної зброї зробила розробку ракет такого типу життєвою необхідністю. Хочеш миру- готуйся до війни. Тому у серпні 1945 року спецгрупа “Постріл”, очолювана Сергієм Корольовим, почала роботи з вивчення надтаємної зброї нацистської Німеччини. На основі німецьких ракет А-4 (Фау-2) була створена перша вітчизняна балістична ракета, яка отримала назву Р-1.
Ні в роки війни, ні після її закінчення Радянська Армія не змогла здобути жодної німецької балістичної ракети ФАУ-2 (нагадаємо: цими ракетами, здатними долати більше 200 кілометрів, вермахт обстрілював міста на території Англії, Голландії, Бельгії, Франції ). Відразу після війни завод “Дора” в горах Тюрінгії, де будували ФАУ, опинився в зоні окупації військ союзників. Але через два місяці вони віддали цю територію Радянському Союзу в обмін на Західний Берлін. На цей час у Москві створили спецгрупу “Постріл” на чолі з майбутнім Головним Конструктором радянських ракет Сергієм Корольовим. Їй слід було відновити випуск ФАУ для армії. Проте, коли 1 серпня 1945 року спецгрупа прибула на завод, там вже не було жодної ракети, а обладнання виявилося ґрунтовно пошкодженим. На той час біля 100 готових ракет у розібраному вигляді на чолі з головним конструктором Вернером фон Брауном були перевезені у США. Довелося розгорнути пошук людей, які працювали з ФАУ, і самих ракет по всій території, контрольованій Радянською Армією.
Перша ракета вітчизняного виробництва Р-1 почала свою історію 14 квітня 1948р. Саме тоді було прийнято Постанову уряду про створення першої ракети із вітчизняних матеріалів на базі німецької ракети ФАУ-2. Цю ракету, разом з комплексом її наземного обладнання, назвали Р-1.
У створенні ракети Р-1 були зайняті 13 НДІ і 35 заводів. Розроблялася ракета Р-1 організаціями, які очолювали С.П. Корольов (ракета, комплекс), В.П. Глушко (двигун), Н.А. Пілюгін (система управління і наземна перевірочно-пускова апаратура), В.П. Бармін (наземне стартове, заправне та інше устаткування), В.І. Кузнєцов (командні прилади). Двигун ракети РД-100 пройшов стендові випробування в травні 1948р. 10 жовтня 1948р. почалися його вогневі випробування, і вже 17 вересня 1948 на полігоні Капустін Яр була запущена перша ракета Р-1, зібрана на дослідному заводі НДІ-88 у Підлипках.
Спроектована на базі Фау-2, ракета була майже точною копією прототипу. Проте, в її конструкцію були внесені деякі зміни. Двигунна установка стала більш досконалою, тобто була збільшена тяга з 25 до 27,2 т. Стартова маса ракети була збільшена та досягла 13,4 т., вага головної части становила 785 кг, а максимальна дальність польоту – 270 км.
Підготовка ракети до пуску здійснювалася розрахунком з 11 осіб на двох позиціях – технічній і бойовій (стартовій). Перевезення ракети на бойову позицію здійснювалася на ґрунтовому лафеті 8У22 або 8У24, за допомогою якого ракета встановлювалася потім на стартовий стіл, і який використовувався для підготовки ракети до пуску. Пуск ракети здійснювався зі спеціальної бронемашини з пультом управління. Час для підготовки ракети на технічній позиції становив 2 – 4 години, на бойовій позиції – до 4 годин. Таким чином, боєготовність комплексу, тобто час від отримання команди на пуск до старту ракети, становила не менше 6 – 8 годин, після чого треба було або пускати ракету, або переносити пуск на наступну добу. Злив кисню, пального, перевірка систем і заправка вимагали тривалого часу.
Перший пуск виявився невдалим. Через відмову системи управління ракета відхилилася від траси майже на 50 градусів. 10 жовтня 1948р. (за іншими даними 31 жовтня) відбувся перший успішний пуск. Всього, в рамках льотно-конструкторських випробувань було пущено 10 ракет у 1948 році і 20 ракет у 1949 році. 25 листопада 1950 ракету Р-1 з комплексом наземного обладнання було взято на озброєння.
Не дивлячись на очевидність недоліків у конструкції, свою головну історичну роль ракета Р-1 зіграла, адже дозволила у короткі терміни створити в СРСР всі умови, необхідні для подальшого розвитку нового виду зброї, і стоврила підґрунтів’я для подальшого розвитку ракетної техніки в країні.