В останні дні перед запуском екіпажі “Аполлонів” зазвичай закінчували тренування, а також мали трохи часу, щоб відпочити перед великим днем. Старт “Аполлона 13” запланували на 11 квітня 1970 року. До складу основного екіпажу увійшли: командир Джеймс Ловелл, пілот командного модуля Томас Маттінглі та пілот місячного модуля Фред Хейз. Дублюючим екіпажем були: Джон Янг, Джон Свайгерт і Чарльз Дюк. За три тижні до запланованого на 11 квітня старту астронавти проводили час із сім’ями. Через певний період 3-річний син Чарльза Дюка захворів на кір. Астронавт не мав імунітету, тому заразився від малого. Перебуваючи в інкубаційному періоді, Дюк продовжував тренування разом з п’ятьма іншими членами екіпажу аж до появи перших симптомів. Під час огляду астронавтів, 6 квітня, лікар зібрав зразки крові та виявив, що у одного з членів основного екіпажу немає антитіл до кору, хоча він і не мав жодних симптомів. “Щасливчиком” виявився пілот командного модуля Томас Маттінглі. За два дні до початку старту відбулась безпрецедентна зміна екіпажу.
А у інженерів виникло одне незаплановане завдання. На табличці, яку вони прикріпили до місячного модуля на пам’ять про висадку “Аполлон-13”, був автограф Маттінглі. Коли Свайгерт зайняв його місце, довелось швидко виготовляти нову табличку, якій так і не судилося поселитися на Місяці.
На 1-му фото: основний екіпаж “Аполлон 13” (зліва направо) Хейз, Ловелл, Маттінглі на тлі РН “Сатурн 5”. Ще не здогадуються, що не полетять разом.
