Бути дочкою великого С.П. Корольова – почесна та відповідальна місія. Наталія Сергіївна – доктор медичних наук, професор, мати трьох дітей – багато років свого життя присвятила справі увічнення пам’яті свого батька. Її книги про Сергія Павловича Корольова – це безцінний матеріал для тих, хто бажає якомога більше дізнатися про життя людини, чий розум, сміливість і безмежна свобода технічної творчості відкрили людству шлях у космос. Вони розказують про нелегкі життєві випробування і перемоги того, хто любив небо і розширив для людства можливості польотів до масштабів космосу.
Наталія Сергіївна пройшла, проїхала, облетіла усі місця, що були так чи інакше пов’язані з життям і діяльністю Сергія Павловича. Це Житомир, де він народився, Ніжин, де пройшло його дитинство і він вперше побачив літак, Одеса, де він навчався, вперше покохав і почав конструювати свій перший планер, Київ (навчання у Політехнічному інституті), Москва (навчання у МВТУ ім. Баумана). Наталія Сергіївна побувала у сумнозвісному Магадані та Мальдяку. Шляхи Корольова привели її в Омськ, Казань, Німеччину. Нарешті Москва, Капуснин Яр, Байконур – місця, з якими пов’язана активна діяльність С.П. Корольова. Чимало зусиль доклала Наталія Сергіївна, щоб підмосковний Калінінград став містом Корольов.
Музей космонавтики ім. С.П. Корольова дорожить багаторічною дружбою з дочкою Головного конструктора. Співробітники музею пам’ятають теплі зустрічі з Наталією Сергіївною в Житомирі та в її московській квартирі. Жоден візит не обходився без подарунків житомирянам, більшість з яких представлена в експозиції музею.
Від усього серця вітаємо Наталію Сергіївну Корольову зі світлим ювілеєм! Бажаємо доброго самопочуття, бадьорості, теплоти і турботи від оточуючих, радості кожного дня і кожної години, успіхів у всіх починаннях!
Одеса…Чудове південне місто на березі Чорного моря, оспіване в піснях та віршах. Це місто Сергій Корольов завжди згадував дуже тепло, адже, за його словами, саме там промайнули найкращі роки його життя. Одеса – місто його юнацьких мрій, захоплень, сподівань і першого кохання. З Ксенією Вінцентіні або Лялею, як звали її друзі та близькі, Сергій навчався в одному класі Одеської будівельно-професійної школи №1. Ксенія стала його першим коханням, а згодом й дружиною. За спогадами матері Сергія Павловича Марії Миколаївни Баланіної, Ксенія була „високою, стрункою, гарною дівчиною з чудовою золотою косою, ніжним кольором обличчя та чарівними блакитними, як небо, очима в чорних віях… І розумниця була. Добре вчилася, з інтелігентної родини”.