Всесвітній тиждень космосу 2020

4 жовтня – День початку космічної ери людства та Всесвітнього тижня космосу

Цикл публікацій розпочинаємо з розповіді про символ початку космічної ери людства та один з головних символів нашого музею – “Супутник-1”.

«Він був малим, цей найперший штучний супутник нашої старої планети, але його дзвінкі позивні рознеслися усіма материками і серед усіх народів як втілення споконвічної мрії людства” – так сказав про супутник С.П.Корольов.

«ПС-1» («Простейший спутник») являв собою контейнер кулеподібної форми діаметром 58 см, який було виготовлено з алюмінієвого сплаву, з чотирма штирьовими антенами (дві по 2,4 м та дві по 2,9 м. ). На його борту було встановлено два радіопередавача та джерела енергоживлення. За допомогою радіопередавачів супутник безперервно передавав найпростіші сигнали, які приймали всі радіостанції світу. С. П. Корольов особливого значення надавав естетиці першого космічного апарату: сфера з алюмінієвого сплаву була відшліфованою до блиску. Сергій Корольов знав, що цей супутник стане символом ХХ століття.
Національний музей космонавтики ім. С. П. Корольова прагне поєднати фізичний і філософський, духовний космос, космос зоряного неба і космос людини, її духу. Макет супутника знаходиться на тлі чорно-білого колажу, на якому поєднано фрагмент зоряного неба та фрагмент розпису Гентського вівтаря – фігури Адами і Єви. Таке експозиційне рішення показує початок людського життя на Землі та початок космічної ери людства.

Супутники в експозиції “Космос”. Історія проектів.

ШСЗ “Електрон-1”. Макет (1:2)

“ЕЛЕКТРОН”
Перші польоти штучних супутників Землі відкрили науці нові, невідомі раніше природні явища. Зокрема, про існування радіаційних поясів Землі стало відомо після польоту американського ШСЗ «Explorer-1» у 1958 році.
Для вивчення нововідкритих утворень знадобилося створення спеціальної космічної системи з декількох супутників.
«Електрон» – це серія з чотирьох радянських супутників, запущених у 1964 році. Мета проекту – дослідження радіаційних поясів Землі та пов’язаних з ними фізичних явищ. Програма передбачала дослідження частин радіаційних поясів малих та великих енергій, магнітного поля, космічних променів, короткохвильового випромінювання Сонця, мікрометеоритів. Польоти були присвячені Міжнародному року спокійного Сонця.
Супутники виводились по два однією ракетою-носієм, при цьому один із супутників відділявся ще на активній ділянці польоту, «відстрілюючись» за допомогою порохового двигуна. Супутники виводилися на різні орбіти для одночасного спостереження у двох різних точках.

ШСЗ “Електрон-2”. Макет (1:2)

«Електрон-1» та «Електрон-2» були запущені 30 січня 1964 р. На обох ШСЗ була встановлена ідентична наукова апаратура для вимірювання електронів і протонів різноманітних енергій. Отримані дані дозволили вченим намалювати просторову карту поясів.
На основі отриманих даних у НДІ ядерної фізики МДУ створили «Модель космічного простору», що дозволяє оцінити радіаційну небезпеку під час польотів космічних апаратів та розробити заходи радіаційного захисту.
Дослідження, розпочаті першими «Електронами», були продовжені за допомогою супутників «Електрон-3» та «Електрон-4», виведеними на орбіту 11 липня 1964 року.
У Музеї космонавтики ім. С.П. Корольова представлені макети ШСЗ «Електрон-1» та «Електрон-2» у масштабі 1:2. Разом з іншими цінними експонатами макети цих супутників були подаровані музею виставковим комітетом Академії наук СРСР.

ШСЗ “Інтеркосмс-1”. Макет (1:2)

“ІНТЕРКОСМОС”
У квітні 1967 року спеціалістами соціалістичних країн була прийнята “Програма спільних робіт у галузі дослідження та використання космічного простору у мирних цілях”. Ця дата вважається початком практичної реалізації програми “Інтеркосмос” – радянської космічної програми, яка дозволила космонавтам і організаціям дружніх для СРСР країн брати участь у космічних дослідженнях. У кожній з дев’яти країн-учасниць програми був створений координаційний орган, що відповідав за виконання програми.
Учасниками програми були східноєвропейські країни-учасниці Варшавського договору, а також інші соціалістичні країни як Афганістан, Куба, Монгольська Народна Республіка, Народна республіка В’єтнам. Крім того до організації приєднались несоціалістичні країни Індія, Сирія і Франція.
Штучні супутники Землі, створені для спільних досліджень, так само як і програма, отримали назву «Інтеркосмос».
Перший супутник цієї серії (“Інтеркосмос-1”) був запущений 14.10.1969. За призначенням супутники серії “Інтеркосмос” можна умовно розділити на категорії:
сонячні – “Інтеркосмос -1, -4, -7, -11, -16, -Коперник-500” – для дослідження ультрафіолетового та рентгенівського випромінювання Сонця, спорадичного сонячного радіовипромінювання;
іоносферні – “Інтеркосмос -2, -8, -12, -19, -Болгарія-1300”;
магнітосферні – “Інтеркосмос -3, -5, -6, -10, -13, -14, -17, -18” – для вивчення процесів, що відбуваються у верхніх шарах атмосфери Землі, низькочастотного електромагнітного випромінювання, динаміки радіаційного поясу Землі, космічних променів надвисоких енергій, а також електромагнітного зв’язку магнітосфери з іоносферою;
“Інтеркосмос -20, -21” – для дослідження Землі (суші, Світового океану).
Штучні супутники Землі “Інтеркосмос” були створені на базі одного з модифікацій уніфікованого супутника серії “Космос” та відрізнялися один від одного системами орієнтації, джерелами живлення та радіотелеметричними системами. З 25 автоматичних апаратів, виведених на орбіту за програмою “Інтеркосмос”, 22 були створені в конструкторському бюро “Південне” та виготовлені на Південному машинобудівному заводі.
В експозиції “Космос” Музею космонавтики ім. С.П.Корольова представлений макет ШСЗ “Інтеркосмос -1” у масштабі 1:2.

ШСЗ “Ореол-3”. Макет (1:1)

“ОРЕОЛ”
“Ореол” – назва серії радянських штучних супутників Землі для дослідження верхніх шарів атмосфери Землі у високих широтах та вивчення природи полярних сяйв. Експериментальна та наукова апаратура були розроблені спеціалістами СРСР та Франції в рамках проекту “Аркад”. Перший “Ореол” був запущений 27.12.1971, “Ореол-2” – 26.12.1973, “Ореол-3” – 21.09.1981. В експозиції “Космос” представлений макет супутника “Ореол-3” у справжніх розмірах.