Серед усіх надзвичайних вмінь сучасного космонавта можна виділити, мабуть, найбільш унікальне — здатність без нарікань та за будь-яких обставин заповзати, розміщуватись та переміщатися у спускному апараті (СА) космічного корабля “Союз”, об’єм якого складає лише 2,5 м3 для трьох людей.
За інструкцією у випадку приводнення СА екіпаж повинен залишатися всередині нього до прибуття пошуково-рятувальної групи. Але стратегія може змінитися, якщо у СА виявляється тріщина або якась інша загроза життю екіпажу. Тоді ситуація може розгортатися інакше.
План 1. Небезпека не є надзвичайною, тобто космонавти мають декілька годин, щоб залишити СА.
План 2. Ситуація критична — члени екіпажу мають лічені хвилини на евакуацію.
Для відпрацювання кожного випадку передбачені тренування на воді — тривале та коротке відповідно. Відрізняються вони також і за місцем знаходження СА — “мокре” (у воді) та “сухе” (на березі).
Тривале тренування:
– екіпаж у рятувальних скафандрах знаходиться у СА;
– за командою інструктора необхідно розпочати підготовку до евакуації: зняти рятувальний скафандр, одягнути костюм з вовни, а також теплозахисний костюм на товстому синтепоні;
– одягнути гідрокостюм “Форель”;
– приєднати “поплавки” та блоки НАЗу (аварійного запасу для виживання);
– виконати евакуацію зі СА (приводнитися);
– на воді екіпаж повинен сформувати зчіпку “зірка”;
– випробувати НАЗ — вийти на зв’язок з силами пошуку та рятування, попити води, поїсти;
– використати світлосигнальні прибори (фальшфейери).
Під час короткого тренування космонавти виконують той самий перелік дій, що і під час тривалого, але з однією суттєвою відмінністю: не переодягаються, а залишають “Союз” у скафандрах. Одягнувши “поплавки” та забравши НАЗ, космонавти за 8-9 хвилин повинні залишити СА. У такому випадку космонавти менш захищені, бо не мають теплих та гідрокостюмів.
Під час морських тренувань лікар завжди знаходиться поблизу від СА у човні. Хоча умови під час таких занять навмисне створюються максимально жорсткі, медпрацівники слідкують, щоб це не призвело до непоправних наслідків в організмі космонавта.
Після циклу таких тренувань на морі космонавт може втратити до 5 кг ваги. Додаткові труднощі полягають у тому, що після 6 місяців на орбіті кістки та м’язи розслаблені, тому для переміщення у СА потрібно докладати більше зусиль.
Під час “мокрих” тривалих тренувань космонавти ковтають спеціальну “нанопігулку”, яка передає дані про температуру тіла в режимі “реального часу”.
З 14 по 16 жовтня 1976 року Валерій Рождественський та В’ячеслав Зудов виконували політ на кораблі “Союз-23”. Цей політ увійшов в історію як один з найдраматичніших. Програму польоту, яка передбачала стикування з космічною станцією “Салют-5”, екіпаж не виконав, оскільки відмовила система зближення та стикування. Космонавти отримали вказівку достроково повертатися на Землю. СА корабля опинився в озері Тенгіз в Казахстані. Посадка відбулась у нічний час та за поганих погодних умов: мороз, вітер, снігопад. До того ж люк СА опинився під водою. СА вдалося витягнути з озера за допомогою вертольота. Це був єдиний випадок приводнення пілотованих космічних кораблів серії “Союз”. Та дивовижний збіг обставин: приводнення замість приземлення здійснив єдиний серед космонавтів професійний водолаз. Після того Валерія Рождественського почали називати адміралом Тенгізським.
