Льотчик-космонавт В.О. Джанібеков

 

     Професія космонавта вже за визначенням передбачає певний набір особливих якостей, але є космонавти, які виділяються і серед цієї когорти героїв. Таким космонавтом, безперечно, є Володимир Олександрович Джанібеков – двічі  Герой Радянського Союзу, генерал-майор авіації, який здійснив найбільшу кількість польотів у космос, і всі – у якості командира корабля. 13 травня 2012 року цьому найдосвідченішому льотчику-космонавту СРСР виповнилося  75 років. Чому ж саме йому довелося стільки разів літати в космос, виконувати найскладніші завдання, бути командиром п’яти космічних екіпажів?

     Народився В.О. Джанібеков  у с. Іскандер Бостанликського району Ташкентської області Узбецької РСР (нині Республіка Узбекистан). Одинадцятирічним хлопчиком майбутній космонавт одягнув військову форму, вступивши до суворовського училища. Служба у Збройних силах була для нього високою честю і загартувала характер хлопця. Він мріяв стати льотчиком. Разом із тим  з дитинства захоплювався малюванням, астрономією та різними видами спорту.

     1960 року подав документи до льотного училища, але не пройшов за конкурсом. Ця невдача змусила В.О. Джанібекова шукати інший вуз – так він став студентом фізичного факультету   Ленінградського державного університету. Але мрія про небо все ж таки перемогла: через рік він вступив до Єйського вищого військового авіаційного училища, після закінчення якого служив льотчиком-інструктором у Військово-повітряних силах СРСР. У 1970 році Володимир Джанібеков був зарахований до загону космонавтів, де пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях типу «Союз» та орбітальних станціях «Салют». З самого початку майбутній космонавт виявив неабиякий характер і силу волі. Вимоги до кандидата в космонавти були дуже жорсткі. Наприклад, вага кандидата не повинна була перевищувати 75 кг. А Джанібеков важив 84, бо займався боксом і був у напівважкій вазі. Тому він звернувся з проханням до комісії перевірити його вагу наприкінці  медобстеження. Увесь цей час він бігав,  пив лише воду і за тиждень скинув зайві 9 кг.

     До свого першого польоту в космос 10-16 січня 1978 р. В.О. Джанібеков готувався  вісім років. Йому  та льотчику-космонавту   О.Г. Макарову випало складне завдання – працювати на  експериментальному орбітальному комплексі "Салют-6" - "Союз-26", куди їх доставив КК «Союз-27». На станції в той час працювали космонавти Ю.В. Романенко та Г.М. Гречко, які прилетіли туди на КК «Союз-26». Через п’ять діб В.О. Джанібеков та О.Г. Макаров повернулися на Землю на СА КК «Союз-26», а на СА КК «Союз-27»  після 96-добового польоту – Ю.В. Романенко та Г.М. Гречко.

     У 1986 році НПО «Енергія» передало спускний апарат «Союзу-27»  Музею космонавтики ім. С.П. Корольова в м. Житомирі. Нині він є окрасою експозиції «Космос» й одним із найцінніших експонатів музею.

     Другий космічний політ В.Джанібекова відбувся з 22 по 30 березня 1981 року за програмою "Інтеркосмос"  разом з монгольським космонавтом Ж. Гуррагчею  на КК "Союз-39" та орбітальному комплексі "Салют-6" - "Союз Т-4".

     Втретє В.О. Джанібеков здійснив політ в космос разом з О.С. Іванченковим та французьким космонавтом Ж.-Л. Крет’єном  на КК "Союз Т-6" та орбітальному комплексі "Салют-7" - "Союз Т-5" 1982 року. В цьому польоті В.О. Джанібеков виявив неабиякі мужність і професіоналізм. Через відмову  апаратури під час зближення "Союзу Т-6" і станції автоматичне стикування стало неможливим, і командир корабля стикувався вручну практично наосліп і на дуже великій швидкості. Саме завдяки виваженим і сміливим діям В.О. Джанібекова вдалося уникнути зіткнення – «Союз» пройшов між сонячними батареями "Салюту-7" в п’ятнадцяти метрах від станції. Потім, облетівши станцію, він виконав стикування в ручному режимі. Вся операція  проводилася без зв’язку з Центром керування польотом, аби не нервувати керівництво і народ Франції, які спостерігали за цим у прямому ефірі.

     Пізніше В.О. Джанібеков пригадував, що з початку його вступу до загону космонавтів і перших тренувань з керування кораблем, він найретельніше відпрацьовував саме ручне стикування. Особиста зацікавленість і наполегливість у навчанні розвинули у нього почуття впевненості в собі та відповідальність, що пізніше стало у нагоді під час складних ситуацій в космосі.

     Четвертий космічний політ Володимир Олександрович  здійснив разом із космонавтами С.Є. Савицькою та І.П. Волком з 17 по 29 липня 1984 року на КК "Союз Т-12" та орбітальному комплексі "Салют-7" - "Союз Т-11".  25 липня 1984 р. Світлана  Савицька та Володимир  Джанібеков здійснили вихід у відкритий космос, де протягом 3 годин 35 хвилин проводили випробування нового універсального ручного інструменту (УРІ), призначеного для виконання в умовах відкритого космосу складних технологічних операцій із зварювання металів. Цей експеримент був підготовлений Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона. В одному із експозиційних комплексів Музею космонавтики ім. С.П. Корольова представлені макети експериментальних приладів для зварювання,  різки та пайки металів і напилення тонкоплівкових покриттів у космосі, розроблених інститутом ім.  Патона, а також  книги, фотографії та зразки різки та пайки металів, які були зроблені В.О. Джанібековим  та С.Є. Савицькою за допомогою УРІ в лабораторних умовах перед польотом у космос.

     Після четвертого польоту В.О. Джанібеков прийняв рішення про завершення «кар’єри» космонавта. Але доля приготувала йому ще один політ - найскладніший.           

     11 лютого 1985 року було втрачено зв'язок із орбітальною станцією "Салют-7" через збій у роботі системи керування на безпілотному відрізку польоту. Станція знеструмилася і повністю вийшла з ладу. Причини аварії та стан усіх систем на станції були невідомі, некерованість могла призвести до катастрофи: існувала вірогідність того, що станція впаде на Землю у невідомому місці. Тому було прийняте рішення спробувати зістикуватись з «Салютом-7» , щоб повернути станцію до життя. Але хто міг би це зробити? Тільки найдосвідченіший екіпаж космонавтів. Сумніву з призначенням командира не було. Ним став Володимир Олександрович Джанібеков. Бортінженера – Віктора Петровича Савіних, який найкраще знав станцію, – він  вибрав сам. Завдання, поставлене перед екіпажем,  було на межі можливого – знайти станцію, зістикуватися, перейти на борт і відновити її.

     6 червня 1985 року відбувся старт КК «Союз-Т-13». У цьому польоті В.О. Джанібеков довів, що може впоратися з найскладнішими завданнями. Космонавти зробили неможливе, здійснивши стиковку з некерованою, неробочою станцією в ручному режимі. Після переходу на борт екіпаж провів складні роботи з відновлення електроживлення, подальшої працездатності станції і тільки після цього почав  виконувати заплановану наукову програму.  2 серпня В.П. Савіних та В.О. Джанібеков протягом 5 годин перебували у відкритому космосі, виконуючи роботи   з розгортання  додаткових сонячних батарей. Про цей політ В.О. Джанібеков розповів співробітникам Музею космонавтики ім. С.П. Корольова 24 червня 1989 року, під час візиту до  Житомира. Саме тоді він залишив автограф на борту СА КК «Союз-27», з польоту на якому й почався його зоряний шлях. У фондах музею зберігається аудіозапис зі спогадами космонавта, де він детально розповів про свій п’ятий політ у космос.

     Усього  за п’ять польотів В.О. Джанібеков провів у космосі 145 днів 15 годин 58 хвилин 29 секунд.

     Після останнього польоту Володимир Олександрович тривалий час  був командиром загону космонавтів Центру підготовки космонавтів ім. Ю.О. Гагаріна. З 2010 року видатний космонавт очолює Асоціацію музеїв космонавтики (АМКОС),  проводить значну громадську діяльність із популяризації космонавтики та збереження її історії. Разом з першим Віце-президентом АМКОС Н.С. Кірдодою Володимир Олександрович надає велику консультаційну допомогу Асоціації музеїв космонавтики України, підтримує тісний зв'язок з Музеєм космонавтики ім. С.П. Корольова, а також надає експертну допомогу.

     Великою заслугою космонавта є підтримка секції “Космонавтика і культура” Корольовських читань у Москві, яка була започаткована АМКОС і проводиться з 2000 року. Цей унікальний проект об'єднує  “фізиків” та “ліриків” на круглих столах, спільні теми обговорюються космонавтами, конструкторами, митцями і, звичайно, музейниками. Традиційно в роботі секції беруть участь і співробітники Музею космонавтики ім. С.П. Корольова в Житомирі.

     Крім представлених в експозиції «Космос» речей, пов’язаних із В.О. Джанібековим, у фондах музею зберігається багато матеріалів, присвячених видатному льотчику-космонавту: аудіозаписи, «Справа про космічний політ міжнародного екіпажу на науково-дослідному комплексі «Салют-6» - «Союз-Т-4» - «Союз-39» 22-30 березня 1981 р.», в якому він брав участь,  фотографії з автографами космонавта. Серед них і фотоматеріали, які передав музею колишній льотний інструктор космонавта, а нині пенсіонер, який мешкає у м. Радомишль Житомирської області, Павло Львович Павлов. В.О. Джанібеков  особисто передав музею свій комбінезон, яким він користувався під час  роботи на орбітальній станції «Салют-7» у 1985 році.

     Відомо, що Володимир Олександрович не тільки високопрофесійний космонавт-дослідник, а ще й талановитий художник. У 2000 р., під час перебування у Житомирі, він написав та подарував музею   "некосмічну" картину, на якій зображено вітрильник серед морських хвиль. В.О.Джанібеков –  член Союзу художників СРСР,  автор ілюстрацій до кількох книг, ескізів для радянських та американських поштових марок, які становлять значну частину колекції музею.  

 

Колесник Н.Е.