Історія ракетних військ стратегічного призначення в Україні

 

Період конфронтації між колишніми союзниками по антигітлерівській коаліції в післявоєнний період увійшов в історію під назвою “холодна війна”. Це протистояння  проявилося у так званій “гонці озброєння”.

     Ядерна загроза з боку США висунула на перший план задачу створення у СРСР власної ядерної зброї. Одночасно з цим вирішувалося й завдання розробки засобів доставки ядерного заряду в ціль.

З кінця 40-х — на початку 50-х років у СРСР розробляються нові зразки  ракетної техніки, створюються окремі види збройних сил.

Родоначальницею Ракетних військ СРСР можна вважати створену 15 серпня 1946 року в складі Групи Радянських військ у Німеччині 72-гу інженерну бригаду особливого призначення, на озброєнні якої знаходились прийняті у 1950 та 1951 роках ракетні комплекси дальньої дії Р-1 та Р-2, а з 1956 року — Р-5М, розроблені в ОКБ-1 під керівництвом С.П. Корольова.

4 березня 1959 року Постановою Ради Міністрів СРСР на озброєння армії було прийнято перший стратегічний ракетний комплекс Р-12 (за класифікацією НАТО - SS-4 “Sandal”) розробки ОКБ №586 (з 1966 року — КБ “Південне”) під керівництвом М.К. Янгеля. У зв'язку з цим 17 грудня 1959 року було створено новий рід військ — Ракетні війська стратегічного призначення (РВСП).

1960 року були сформовані перші 2 ракетні армії: 43-я зі штабом у Вінниці та 50-та зі штабом у Смоленську. Згодом кількість армій була доведена до шести, а ракетних дивізій, що входили до їх складу, стало понад 50. У складі кожної з дивізій знаходились 3-4 ракетні полки.

43-я Вінницька Ракетна Краснознаменна армія була сформована до 1 вересня 1960 року на базі керування 43-ої повітряної армії Дальньої авіації. Війська армії були дислоковані на території 20-ти областей колишніх союзних республік (України, Росії, ,Білорусії). На території України було розміщено 5 з 9 ракетних дивізій 43-ї армії.

 За роки свого існування 60 полків, що входили до складу 43-ї армії, освоїли та поставили на бойове чергування чотири покоління ракетних комплексів (від Р-12 з моноблочною головною частиною до РС-22 (SS-24 “Scalpel”) та РС-20В “Воєвода” (SS-18 “Satan”) з десятьма головними частинами індивідуального наведення).  Також з 1975 по 1985 рік на озброєння ракетних полків постачаються мобільні ракетні комплекси середньої дальності РСД-10 “Піонер” (SS-20 “Saber”).

У липні 1990 року Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Як незалежна держава, Україна отримала третій за потужністю ракетно-ядерний арсенал в світі після Росії та США, який налічував 1272 ядерні боєголовки для МБР, 672 ядерні боєголовки для крилатих ракет, а також 2500 одиниць тактичних ядерних боєзарядів.

24 жовтня 1991 року Верховна Рада України прийняла заяву “Про без'ядерний статус України”, в якій зазначалося, що “Україна проводить політику, спрямовану на повне знищення ядерного озброєння та компонентів його базування, розміщених на території України”.

Почався тривалий етап ліквідації стратегічних ядерних озброєнь. 1996 року “стратегічний арсенал” 43-ї ракетної армії — 1272 ядерні бойові блоки було вивезено з території України до Росії.

30 жовтня 2001 року було підірвано останню шахтно-пускову установку. А в березні 2002 року в Україні було знищено останню стратегічну ракету.  Україна стала без'ядерною державою.

На сьогоднішній день в Україні існує єдина бойова стартова позиція для стратегічних ракет, збережена в робочому стані, яка знаходиться на території Музею Ракетних військ стратегічного призначення, що розташований поблизу Первомайська у смт Побузьке Кіровоградської області. Музей було відкрито 2001 року на базі 309 ракетного полку 46 ракетної дивізії, що входила до складу 43-ї ракетної армії РВСП СРСР.

Про історію бойового ракетобудування в Україні також розповідають експонати Музею космонавтики ім. С.П. Корольова в Житомирі. Біля будівлі музею на постійному експонуванні знаходиться одна з трьох, що залишились в Україні, стратегічних ракет Р-12 (SS-4 “Sandal”) зі стартовим столом. Ракета була передана музею  1989 року військовою частиною №25516, що знаходилась у смт Висока Піч на Житомирщині.

В експозиції “Космос” встановлено рідинний ракетний двигун РД-214, розроблений у 1952-1957 роках під керівництвом Головного конструктора В.П. Глушка для балістичної ракети Р-12, який також встановлювався на першому ступені ракети-носія “Космос”, створеній у дніпропетровському КБ на основі Р-12.

Екскурсоводи та наукові співробітники музею завжди нагадують відвідувачам, що саме український Дніпропетровськ за радянських часів був ракетною “кузнею” країни, тут “кувався” ракетно-ядерний щит СРСР: з 20 прийнятих на озброєння армії СРСР стратегічних ракетних комплексів — 13 були розроблені у КБ “Південному” та зібрані на “Південмаші”.

Музей космонавтики ім. С.П. Корольова співпрацює з ветеранами-ракетниками. 4 грудня 2013 року в музеї відбулася зустріч колективу музею з ветеранами ракетних військ. У режимі круглого столу учасники зустрічі розповіли науковим співробітникам музею про основні етапи підготовки ракет до старту, систему керування, умови зберігання ракет та ракетного пального, а також поділилися спогадами про найбільш напружені моменти в історії країни, коли ракети з ядерними боєголовками були приведені в повну бойову готовність. Ветерани передали музею дві книги, видані тиражем лише у 500 примірників, в яких зібрані спогади учасників військово-стратегічної операції “Анадир” під час Карибської кризи 1962-1963 років, що поповнили музейні фонди.

Кавун Лілія Юріївна

завідуюча відділом “Космос”