Концепція музею

 

Культура не може існувати без досвіду минулого. Вона базується на колективному досвіді народу, людства, його знаннях, уміннях, традиціях. Людині властиво зберігати в пам'яті минуле і передавати наступним поколінням. Так історично виникають музеї - специфічний інструмент цього необхідного суспільству процесу зберігання духовних і матеріальних цінностей. Тут відбувається глибокий і безпосередній духовний контакт людини з історією, культурою, мистецтвом. “...В музеї за допомогою речей ми збираємо, об’єднуємо людей і духовний світ” (М.Федоров).

Музей нині стає інститутом соціальної і духовної пам’яті, витвором мистецтва, сакральним простором, місцем, де зберігаються мистецькі, суспільні, історичні цінності, де існує священне, вічне. Звертання до історії поєднує людину з усім людством, робить її людиною серед людей.

У кінці ХХ ст. спостерігається значне зростання кількості музеїв. Це, безсумнівно, вияв “гуманітарної” реакції на прагматизм сучасної цивілізації. Ця потреба суспільства у музеях свідчить про усвідомлення важливості вищих духовних цілей і цінностей, значного місця культури і духовності у суспільному і особистісному житті, а відтак потребу в орієнтації на них.

У ХХ-ХХІ ст. відбуваються суттєві зміни в формах культури, які впливають на подальший розвиток культурної форми „музей”. Це і загальний процес візуалізації культури, який яскраво втілюється в зримих і матеріальних образах музейної експозиції, і формування діалогічного типу культури, соціокультурна ситуація, в якій музей має стати місцем культурно-історичного діалогу, під час якого відвідувач не просто споглядає, а навчається переосмислювати інформацію креативно і незалежно. “Музеї є результатом унікальних культурних досягнень, вони мають специфічне завдання, яке жодна інша установа не може в них відібрати: музеї були створені для того, аби допомогти всім зацікавленим краще зрозуміти себе та своє місце у цьому світі”.

Перші роки формування незалежності України стали переломними як для українського суспільства в цілому, так і для долі музеїв. Недостатність фінансування, складні економічні умови, спад у кількості відвідувачів, обумовили необхідність переорієнтування музейної діяльності з обслуговування величезного туристичного потоку на роботу з місцевою аудиторією. Нова соціокультурна ситуація зумовила необхідність корегування форми музейної діяльності та визначення своєї ролі у культурному просторі міста і країни, яка трансформувалась у тенденцію до набуття кожним музеєм власної експозиційної мови, формування нових комунікативних моделей.

Передова музейна практика свідчить про те, що значення і діяльність сучасного музею не може обмежуватись принципом „музейного історизму”, завданням колекціонування і зберігання. Сучасний музей, пройшовши через терени ідеологічних впливів і зламавши грати соціальної обмеженості, має увійти в нову систему соціокультурних відносин, стати центром наукового і мистецького життя, багатофункціональним культурним закладом зі специфічними музейними функціями.

Науковці, аналізуючи форми музейної діяльності, особливості побудови експозиції, виділяють консервативний і прогресивний типи музеїв. Сьогодні музей прогресивного типу – це не просто колекція, створена за універсальними ( і тому безликими) методиками. Сучасний музей - це сакральний простір, здатний здійснювати величезний духовний вплив на особистість, виховувати Людину. Знайомство з безсмертними творами мистецтва, історичними документами, творіннями технічного генія вражають назавжди, нерідко стають поворотними пунктами в житті людини.

Справжній музей має свою ідею, філософію, естетику, свою неповторну духовну атмосферу. Хороший сучасний музей – високо технізована організація з потужними засобами впливу, виховання, транслювання. Тут відбувається формування особистості через прилучення до духовної культури свого народу, людства.

Музей космонавтики ім.С. П. Корольова прагне поєднати фізичний і філософський, духовний космос, космос зоряного неба і космос людини, її духу.

Космос має не лише технологічний, а й філософський, культурологічний аспект – аспект, пов’язаний з духовними цінностями, психологією, етикою, естетикою. Людина відчуває потребу не лише в матеріальному перетворенні світу, не лише в тому, щоб створювати предметну реальність. Експозиція музею космонавтики, що є справжнім витвором мистецтва, за допомогою музичних, пластичних образів, синтезує в органічний сплав наукову концепцію і видовищність, сприяє філософському, естетичному осмисленню буття. Людині потрібна особлива атмосфера, стан душі і зусилля, щоб відчути, згадати свою одухотворену космічну сутність. Для цього потрібні символи, які здатні пробудити відповідні архетипи і образи, які нагадують людині про її зв’язок з макросвітом. Простір музею сповнений цими символами, і в цьому сенсі експозиція музею є унікальною – тут космос виступає у його гармонії з людиною і її творіннями, завдяки цьому відбувається розширення духовного світу людини. Будда і ботічелівська Венера, східний аскет і мікеланджелівський Ісус подані на колажах у контексті безмежного Всесвіту. А в центрі експозиції - початок початків, відправна точка європейської культури, книга книг – Біблія. Поєднання незвичного приглушеного освітлення, притишеної музики, яка постійно звучить в залі, створює загадкову, “космічну” атмосферу, що надихає на роздуми про добро і зло, смисл життя, вічне. Науковий, історичний і власне „музейний” зміст доповнюється образним, художньо-творчим і сприяє формуванню цілісного наукового і особистісного світогляду у відвідувачів.

У музеї проходять філософські дискусії, художні виставки, вечори поезії, музики, мистецькі акції, кінофестивалі. Наш виставковий зал став достатньо відомим і престижним. Тут вперше заявили про себе молоді обдаровані художники, подарували свою творчість глядачам і зрілі майстри. Ми отримали можливість формувати і власну колекцію живопису.

Музей став засновником Всеукраїнських і міських культурних акцій. Такими стали виставки “Космос очима дитини” і “Всеукраїнська виставка витинанки”, таким чином підтримавши тенденцію відродження національних традицій у сфері культури і мистецтва. Виставки українського декоративно-ужиткового мистецтва стали традиційними у музеї.

Ми вважаємо, що надзвичайно важливою для музею є можливість формування засобами музейної педагогіки всебічно розвиненої і національно свідомої особистості, відродження й становлення інтелектуальної еліти країни. Саме тому музей виступив організатором великої кількості цікавих дитячих конкурсів, свят і фестивалів. Так, наприклад, з успіхом пройшла виставка-конкурс дитячого малюнку “Ми діти твої, планета Земля” і літературно-мистецький фестиваль “Поліська родина”, на яких національно-культурні товариства області представили своїх обдарованих юних вихованців.

Щорічно у музеї проходить фестиваль дитячої музичної творчості “Під сузір’ям Ліри” та музичні вечори, присвячені пам’яті великого піаніста, уродженця Житомира Святослава Ріхтера.

Зустріч з безсмертними творами мистецтва, історичними документами, творіннями технічного генія вражають назавжди, нерідко стають поворотними пунктами в житті людини. Велику роль у формуванні особистості відіграють і зустрічі з людьми, які сягнули вершин у своїх професіях. Завдяки реалізації програми “Цікавий співрозмовник” житомиряни змогли познайомитись і увійти у світ людей, які досягли великих професійних успіхів, – юристами, психологами, краєзнавцями, викладачами.

Музей веде активну діяльність в руслі філософії космізму, яка привертає увагу філософів, психологів, релігійних діячів, літераторів, музикантів, художників. У культурологічній роботі музею можна виділити такі концептуальні напрямки: “Музей і музика”, “Музей і література”, “Музей і образотворче мистецтво”, “Музей і освіта”, “Музей і театр”. Всі напрямки об’єднує загальна ідея – “Людина і Космос”.

У центрі нашої уваги – людина, обдарована, творча особистість. Ми прагнемо створити у музеї можливості для органічного, чуттєвого, естетичного і емоційного пізнання, сформувати, створити і виховати “свого” відвідувача – людину, яка не просто приходитиме ознайомитися з експозицією, одержати певні знання і розширити світогляд, а й зможе отримати глибокі духовні переживання. Практичне втілення цей задум знаходить в освітній роботі з відвідувачами у сфері науки, літератури, філософії, образотворчого мистецтва. Сенс музейної роботи в прилученні особистості до живих пам’яток людського духу і цю причетність неможливо переоцінити.